До Майкла Томпсона в Канзас ми приїхали в дуже сухий період. Це було видно одразу: невисока кукурудза, суха поверхня полів, велика кількість рослинних решток і постійні розмови про вологу.
Раніше в цій місцевості випадало близько 22 дюймів опадів на рік – приблизно 560 міліметрів. За нашими мірками це не так уже й мало. Але, за словами Майкла, останніми роками опадів стає менше, а сезон, у який ми приїхали, був особливо посушливим.
Тому мене цікавило цілком практичне питання: чи не забирають покривні культури ту вологу, якої й без того бракує кукурудзі, сої або пшениці?
Чи можуть покривні культури забирати вологу
Майкл не став заперечувати: такий ризик справді існує.
Особливо на початку переходу, коли ґрунт ще ущільнений, коріння не може проникати глибоко, а вода залишається переважно у верхньому шарі. У таких умовах покривна культура може використати частину вологи, необхідної наступній товарній культурі.
Але з часом, за його словами, ситуація змінюється.
Коріння покривних культур поступово проходить крізь ущільнені шари й створює канали, якими вода може проникати глибше. Поліпшується структура ґрунту, активізується його біологія, а коріння наступної культури отримує доступ до вологи, якої раніше просто не могло досягти.
Тобто покривні культури – це певною мірою інвестиція в майбутнє. На початку вони потребують особливо уважного управління, але згодом допомагають ґрунту приймати й утримувати більше води.
Не будь-яка культура підходить для сухого року
Вибір покривних культур Майкл змінює залежно від наявної вологи.
У більш зволожений рік можна використовувати сорго або суданську траву. Вони здатні сформувати багато біомаси, а на ранніх етапах розвитку активно виділяють у ґрунт кореневі ексудати. Крім того, таку масу можна використовувати для випасання худоби.
Але сорго й суданка потребують достатньої кількості води. У сухіший рік Майкл віддає перевагу просу, яке здатне сформувати біомасу за меншої кількості вологи. До суміші також може входити соняшник.
Коли вологи в ґрунті більше, Майкл намагається включати в суміш близько п’яти видів. Значну частину становлять злакові: вони повільніше розкладаються, довше захищають поверхню та формують мичкувату кореневу систему, яка створює пори для проникнення води.
Але незмінного рецепта тут немає. Склад суміші визначають умови конкретного року, місце в сівозміні та завдання, яке вона має виконати.
Що відбувається після збирання кукурудзи
Після кукурудзи в господарстві намагаються посіяти жито або тритикале. Ці культури можна висівати пізніше, ніж овес чи пшеницю.
Однак рішення знову залежить від вологи. Якщо осінь надто суха й немає умов для нормальних сходів, покривну культуру не сіють. Поле залишають під пожнивними рештками, а наступного року знову висівають кукурудзу.
На слабших полях, які господарство нещодавно взяло в оренду, жито або тритикале можуть залишати довше й використовувати для випасання. Іноді в цей сезон узагалі відмовляються від товарної культури, щоб дати ґрунту час на відновлення.
На полях, які вже довше перебувають у цій системі, покривну культуру припиняють приблизно за два тижні до сівби й сіють сою.
Це добре показує, що покривні культури тут не є обов’язковою операцією за календарем. Майкл щоразу дивиться на вологу, стан поля і завдання, яке потрібно вирішити.
Порівняння із сусіднім полем
Найкраще роль покривних культур було видно під час порівняння із сусіднім господарством.
Обидва фермери працюють за No-till. Але Майкл доповнює його покривними культурами, різноманітнішою сівозміною та випасанням худоби.
На сусідньому полі кукурудза зійшла нерівномірно через нестачу вологи. На полі Майкла сходи були дружнішими. Він пояснив це не просто відмовою від обробітку, а постійним рослинним покривом, корінням і активнішою біологією ґрунту.
Ми також порівняли ґрунт із двох полів. На полі Майкла він був темнішим, краще структурованим і навіть пахнув інакше.
Ця різниця добре показувала: самого No-till недостатньо. Якщо просто припинити обробіток, але не працювати з різноманітністю рослин, живим корінням і поверненням органіки, результат може бути зовсім іншим.
Головне – завести воду в ґрунт
Майкл навів просте порівняння. Із поля без рослинного покриву може стекти близько 30% води. На вкритому полі — близько 5%.
У посушливих умовах різниця величезна. Важливо не лише те, скільки дощу випало, а й скільки цієї води ґрунт зміг прийняти та зберегти.
Саме тому поверхня полів Майкла постійно вкрита рештками. Вони захищають ґрунт від сонця й вітру, зменшують випаровування та сповільнюють стік води. Коріння покривних культур, своєю чергою, допомагає їй проникати глибше.
Коли ми стояли на його полі, Майкл звернув увагу ще на одну просту річ: під ногами ґрунт не відчувався твердим, наче бетон. Він був пружнішим. За його словами, це також результат роботи коріння та ґрунтової біології.
Покривні культури – не готовий рецепт
Після цієї розмови я ще раз переконався, що питання «Чи забирають покривні культури вологу?» не має однозначної відповіді.
Можуть забирати – якщо посіяти невідповідну культуру, не врахувати запас вологи або почати з ущільненого ґрунту й чекати миттєвого результату.
Але за правильного управління вони допомагають зробити значно важливішу річ: провести воду в глибші шари ґрунту й довше її там утримувати.
У посушливий сезон це особливо добре видно. Тут уже йдеться не про красиву зелену суміш між товарними культурами. Йдеться про те, чи матиме наступна культура доступ до вологи, коли дощу довго не буде.
Досвід Майкла показує: у сухих умовах від покривних культур не обов’язково відмовлятися. Потрібно навчитися добирати їх відповідно до запасів вологи й розуміти, яку саме роботу вони мають виконати на конкретному полі.