19 лютого 2026 року я взяв участь у панельній дискусії на конференції «Прибуткове поле» у Києві.
Мені дісталося питання про пожнивні рештки. Ще одне питання було спільним для всіх учасників: біологія ґрунту – це інструмент чи маркетинг?
Часу на панелі було небагато. Цього разу я більше слухав, ніж говорив. І знову відзначив для себе: регенеративний підхід уже звучить не як окрема позиція, яку потрібно щоразу пояснювати або захищати. Він поступово стає частиною ширшої професійної розмови – про ґрунт, прибутковість, ризики та вологу.
У виступах Леоніда Центила, Андрія Щедрінова, Павла Котляра, Миколи Бикова та Миколи Косолапа тема збереження і відновлення ґрунту звучала без зайвого пафосу. Спокійно й по-діловому. Через стан ґрунту, збереження вологи та системність у роботі.
Приємно було знову зустрітися з людьми, з якими ще зовсім недавно ми працювали на ReAgro. Коли зустрічаєшся вже на іншому майданчику і продовжуєш говорити про те саме, розумієш: це вже не окрема подія, а процес.
Після панельної дискусії я знову повернувся до кількох простих думок.
Пожнивні рештки — це ресурс, який ми вже виростили.
Біологія ґрунту починається передусім з умов, які ми створюємо на полі.
А стабільність іноді важливіша за красиві цифри одного року.
Розмова триває.