Однією з причин, що спонукала мене перейти на технологію No-till, була стабільна нестача вологи під час вегетаційного періоду. У моєму господарстві, яке знаходиться у західній частині Криму, середня багаторічна кількість опадів – 250-300 мм, мінімальна – 218 мм. Місцевість, де випадає менше 200 мм опадів, уже вважають пустелею.
При цьому особливо мало опадів спостерігається навесні та восени при сильних посушливих вітрах.
У перші роки освоєння технології No-till всі фінансові можливості господарства прямували на придбання потрібної техніки, а мінеральні добрива купували за залишковим принципом. У міру освоєння цієї технології та зміцнення економіки господарства з’явилася можливість купувати добрива в обсязі, необхідному для вирощування вищих урожаїв. Але, на мій подив, суттєве збільшення внесення добрив не дало такого ж підвищення врожайності. Внесення великих доз добрив збіглося із посухами, які останніми роками охопили Крим. Їхній вплив відчувався як навесні, так і восени. У 2013 р. сходи озимини з’явилися лише у лютому.
У більш сприятливі за вологістю роки врожаї були вищими навіть без добрив.
Система добрива культур одна із елементів технології No-till. До того ж в управлінні живленням рослин є свої особливості, яких немає у традиційних системах обробітку ґрунту. При нульовій технології на поверхні ґрунту накопичуються пожнивні залишки, які не тільки захищають ґрунт від водної та вітрової ерозії, зменшують випаровування вологи, а й сприяють відновленню родючості ґрунту. У посушливому кліматі саме нестача вологи призводить до того, що часто мінеральні добрива не дають очікуваного ефекту. У найбільш посушливі роки, що спостерігаються все частіше, добрива навіть погіршують розвиток рослин.
Як підвищити ефективність мінеральних добрив у посушливій зоні?
1. Приділити максимальну увагу рівномірному розподілу пожнивних залишків культури-попередника. Це дозволить накопичити та зберегти навіть ті невеликі опади, які випадають восени та взимку у вигляді дощу та снігу. Де в ґрунті більше вологи, там і добрива діють ефективніше.
2. Найкращим способом визначення потреби рослин у поживних речовинах є аналіз ґрунту на NPK. Він дозволить визначити, які добрива та в якій кількості потрібно внести для отримання запланованого врожаю.
Найважче завдання при цьому – визначити, яку врожайність можна планувати для розрахунку добрив, щоб отримати оптимальні економічні результати за умов ймовірної нестачі вологи.
Як на мене, треба виходити з того, що мінімальний рівень запланованої врожайності для розрахунку потреби у добривах повинен відповідати середній багаторічній урожайності у вашій місцевості чи у вашому господарстві.
Вдаватися до більш амбітних планів щодо врожайності у дуже посушливій зоні теж можна, але дуже обережно. Слід враховувати ризик втрати коштів на придбання більшої кількості мінеральних добрив і навіть зменшення врожаю порівняно з їх помірним використанням.
Мені доводилося самому (і неодноразово) спостерігати у сусідніх господарствах ситуацію, коли вагонами вносили добрива, сподіваючись суттєво збільшити врожайність. Але нестача вологи в період вегетації призводила до того, що врожай був навіть гірший, ніж там, де добрива не використовували зовсім. Висока концентрація елементів живлення за умов посухи негативно впливала на рослини.
Добрива дорожчають щороку, тому ціна помилки для економіки господарства підвищується. Максимальні дози добрив у разі дефіциту вологи призводять до мінімальних результатів.
3. Внесення добрив врозкид не дуже ефективно як для всієї системи No-till, так і для роботи в умовах дефіциту опадів зокрема.
Найефективніший спосіб застосування мінеральних добрив у посушливій зоні – внесення з насінням за допомогою сівалки прямого посіву. Конструкції сучасних сівалок дозволяють одночасно з посівом внести добрива туди, де їх максимально використовує культура. Це можна зробити і в ряд із насінням, і збоку від насіння на невеликій відстані, і на різній глибині. Крім того, посів насіння з одночасним внесенням добрив заощаджує і час, і гроші.
4. Фосфор при технології No-till зазвичай вносять у ґрунт при посіві. Помітив, що в умовах посухи внесений навесні фосфор практично не дає ефекту.
Тому результат принесе внесення фосфору лише восени під час посіву озимих культур. Але доза внесення має бути розрахована з урахуванням його використання і наступною ярою культурою.
Внесений фосфор відносно стабільний і тому може бути успішно використаний через рік після внесення.
5. Азот. Звичайно, ідеально було б вносити його в різні фази розвитку. Але, як показує практика роботи в засушливих умовах, найкраще рішення – внести всю дозу азоту осінню під час сівби озимих культур. Тому що опадів випадає мало, і азот не вимивається. Найкраще добриво для осіннього внесення – карбамід.
Дуже ефективним є внесення азотних добрив під пожнивні залишки, але зробити це можна тільки сівалками прямого висіву.
Якщо внести азотні добрива із посівом не вдається, це також можна зробити при зниженні температури повітря пізньої осені розкиданням.
Ще один можливий варіант: з осені вносити азотні добрива під озимі в дозі, розрахованій на середній урожай, решта азоту – навесні, на початку вегетації. Тут теж основний критерій внесення – не фаза розвитку культури, а наявність вологи у ґрунті.
Навесні, за наявності достатньої кількості вологи у грунті, можна здійснити додаткове підживлення азотом. Найкращою формою азотного добрива для підживлення ранньою весною вважають КАС. Вносять його оприскувачем, обладнаним спеціальними насадками. КАС технологічна та легше проникає у ґрунт. Якщо цього добрива немає, можна скористатися аміачною селітрою.
Це підживлення потрібно провести поки ґрунт вологий. Зволікання або здійснення цієї операції по сухому ґрунту знижує її ефект.
Для ярих культур азот зручно вносити під час сівби.
Але як не були б важливі мінеральні добрива, особливо в перші роки освоєння технології No-till, у подальшому планую більше увагу приділяти не їм, а органічним. Тому що саме органіка дозволяє не просто забезпечити харчування рослин, а покращити безпосередньо родючість ґрунтів. Навіть у найжорстокішу засуху, в тих же умовах, на значно більш родючих ділянках полів ми вирощуємо істотно більш високий урожай.
Для збільшення вмісту органічної речовини у ґрунті і підвищення його родючості дуже важливі такі елементи системи No-till, як сівозміна і пожнивні залишки, а насамперед – покривні культури (сидерати).
Покривні культури сприяють збільшенню вмісту органічної речовини у ґрунті, стимулюють вироблення ґрунтового азоту та мікробіологічну активність, збільшують вологоутримуючу здатність ґрунтового шару. Введення в сівозміну покривних культур оздоровлює ґрунт і дозволяє зменшити витрати на мінеральні добрива.
Найпоширеніша практика вирощування сидератів при нульовій технології – посів покривних культур окремо або (ще краще) у сумішах різних культур після збирання основної культури. У разі посухи є великий ризик не отримати сходів, тому альтернативою може бути вирощування бінарних посівів (тобто одночасно кількох культур).
У посушливій зоні в бінарних посівах успішно можна використовувати такі посухостійкі бобові трави, як віка, еспарцет, буркун. А посів покривних культур навесні, коли в ґрунті є волога, є запорукою отримання сходів.
Після збирання врожаю основної культури у ґрунті залишається живе коріння, на його поверхні – рослинний покрив.
Крім того, у бінарних посівах маса черв’яків на 1 га сягає до 40 т. Чи це не надзавдання?
У дуже посушливій зоні майбутнє – за такою системою добрив під час використання технології прямого посіву. Хоча й розумію, що кожен фермер напрацьовує свою систему харчування рослин залежно від умов зволоження, наявних у його розпорядженні видів добрив, техніки та навіть наявності робочої сили.
Найкращий спосіб керування живленням рослин той, який найбільш ефективний не тільки для кожного окремого господарства, але і для кожного конкретного поля.