Цього року я на власні очі бачив пилову бурю у Львівській області.
Це явище, раніше властиве лише степовій зоні, чітко демонструє, що ерозія ґрунту, як вітрова, так і водна, – проблема вже не окремих регіонів, а всієї України. На більшості її територій посилюються процеси деградації ґрунту. Це результат не дуже дбайливого його використання, в тому числі – високого рівня розораності. Адже, як відомо, в нашій країні він один із найвищих у світі.
На початку свого фермерства, коли я ще господарював у Криму, довгий час застосовував оранку. Уже тоді це були великі витрати ресурсів, проблеми з вологою і ніякої економіки. А ерозія ґрунту була серйозною проблемою місцевих фермерів. Сильний вітер за кілька днів може знести кілька сантиметрів верхнього найродючішого шару ґрунту.
Це при тому, що на створення 1 см ґрунту природі знадобилося кілька століть. І навіть у посушливих умовах є також водна ерозія. Опади випадають рідко, але часто (особливо влітку) мають зливовий характер. Ґрунт не може за короткий проміжок часу ввібрати багато води. В результаті на найменших нерівностях з’являються вимоїни.
Тож я ще у 2006 році вирішив відмовитися від обробки ґрунту. Технологія No-till стала ключем до вирішення проблеми ерозії та деградації ґрунту.
Першим моїм кроком було придбання двох стерньових сівалок. Звісно, на старті були сумніви, тож для перестраховки й порівняння на половині площ ми продискували ґрунт, а іншу половину лишили необробленою. І перші спостереження не розчарували. Уже восени сходи по необробленому ґрунті мали кращий вигляд. А коли навесні традиційно почалася пилова буря, вперше на тій площі, де пшениця була посіяна без обробітку ґрунту, у нас не було здування ґрунту.
Те саме і з водною ерозією – проблема зникає уже в перший рік застосування No-till.
Нині, через багато років я розумію: навіть якби ця технологія не дала б мені нічого більше, а лише ефективно захистила ґрунт від деградації, то й тоді перехід на неї був би виправданим. Та насправді No-till дає набагато більше. В перспективі це ще й накопичення мікробіоти, збереження вологи, покращення структури та здоров’я ґрунту, а також – скорочення собівартості вирощеної продукції.
Технологія No-till стає дедалі популярнішою як альтернатива традиційній та іншим системам землеробства, що ґрунтуються на обробітку ґрунту. Саме відмова від механічного обробітку й дозволяє зберігати ґрунт від ерозії та відновити його родючість.