З Романом Бутенком ми познайомилися в Києві на конференції ReAgro. А в травні наше знайомство продовжилося вже в його господарстві – ФГ «Бутенко» на Чернігівщині.
Ми подивилися ферму, майданчик для компостування та поля. На частині площ тут уже кілька років працюють за No-till, на інших пробують інші рішення, порівнюють результати й поступово рухаються до меншого порушення ґрунту.
Такі поїздки цікаві мені саме тим, що показують не завершену красиву схему, а реальний процес пошуку.
Господарство, яке передається далі
Фермерську справу понад 30 років тому започаткував батько Романа. Не з великого старту чи високої посади, а з простого бажання працювати на землі.
Роман увійшов у цю історію ще дитиною. Допомагав, працював поруч із батьком і бачив, як господарство створювалося не на папері, а в полі, на фермі, у щоденній роботі.
Тваринництво – одна зі складових ФГ «Бутенко».
Тепер він продовжує цю справу. Уже зі своїми запитаннями, власним баченням і пошуком балансу між рослинництвом, тваринництвом, прибутковістю та ставленням до землі.
Урожайність знизилася, а прибуток – ні
На одному з полів господарство вже кілька років працює за No-till. Кукурудза на момент нашого приїзду ще не зійшла, тому ми дивилися на те, що часто залишається поза увагою: пожнивні рештки, вологу, структуру ґрунту, дощових черв’яків та ущільнені шари.
Роман Бутенко досліджує ґрунт на полі, де кілька років працюють за No-till.
Роман відверто сказав, що на цьому етапі врожайність за No-till у них знизилася. Але прибуток при цьому не впав завдяки зменшенню собівартості.
Це важлива деталь. Оцінювати технологію лише за врожайністю одного поля недостатньо. Потрібно бачити витрати, стан ґрунту і те, як обране рішення працює в економіці всього господарства.
Порівнювати, а не приймати на віру
Окремо мене зацікавило, як у господарстві використовують агрегат «Колісниця».
Спочатку ми подивилися поле жита, яке восени посіяли «Колісницею» після сої. Посів вийшов суцільним, безрядковим, і на момент нашого приїзду жито виглядало добре.
Потім перейшли на поле, де після кукурудзи сіяли сою. Одну частину поля – «Колісницею», іншу – No-till сівалкою точного висіву.
Мені цікавий сам підхід: не обирати інструмент на віру, а пробувати, порівнювати й дивитися, що краще працює у конкретних умовах.
«Космічний корабель»
Власна No-till сівалка господарства теж з’явилася не як готове дороге рішення.
Спочатку була рама, на яку встановили обладнання для точного висіву. Сівалка працювала у звичайній технології. Коли господарство почало рухатися до No-till, її поступово дообладнали під нові завдання.
Тепер її жартома називають «космічним кораблем». Коли бачиш кількість датчиків, систем контролю та інших рішень, розумієш чому.
Але ця історія не лише про техніку. Вона про здатність рахувати, пробувати й пристосовувати рішення до власних полів, а не чекати, що придбання дорогої машини саме по собі розв’яже всі проблеми.
Як рішення складаються в систему
У ФГ «Бутенко» немає однієї технології на всі випадки. Тут є No-till і поля з іншими підходами, технологічні колії, агродрони, покривні культури та пошук сівозміни, яка працюватиме саме в їхніх умовах.
На такі господарства мені цікавіше дивитися не через просте «правильно чи неправильно», а через інше питання: як різні рішення поступово складаються в систему?
Під час огляду полів ФГ «Бутенко» на Чернігівщині.
Регенеративне землеробство починається не з красивої назви. Воно починається тоді, коли фермер дивиться на господарство ширше: на ґрунт, економіку, техніку, вологу, ризики, людей і майбутнє.