На півдні України знову посуха. І, можливо, ще гірша, ніж торік.
Через нестачу вологи вже втрачена значна частина врожаю соняшнику та кукурудзи.
Земля тріскається під ногами – і не лише буквально, а й у душах аграріїв.
І тут мені трапився пост із промовою Ентоні Гопкінса – 87-річного актора, який звертається до молодих, зневірених:
«Я читав, уже не пам’ятаю де – чи то в Старому Завіті, чи у Кастанеди – про одного шамана.
Була страшна посуха – вмирала худоба, вмирали люди.
І шаман сказав: “Робіть рови. Рийте рови для дощу”.
– “Але ж дощу немає!”
– “Рийте рови – і дощ піде”».
А потім додав:
«Якщо ви не вірите – дійте так, ніби вірите. Це і є сила. Абсолютна сила».
Ці слова влучили просто в серце.
Я згадав одне фото, яке зробив багато років тому на нашому полі в Криму, у таку ж жорстоку посуху.
На фото – моя дружина Галина. Вона нахилилась до землі й показує тріщину, настільки глибоку, що в неї входить рука.
Це – не просто кадр. Це – правда того літа.
Ми тоді стояли перед тими самими викликами. Але ми не зламались.
Бо ми, аграрії, завжди трохи шамани. Ми «рили рови». Ми діяли, навіть коли не було дощу. Сіяли – у сухий ґрунт.
Ми не знали, чи дощ прийде. Але ми вірили.
Тому зараз хочу сказати кожному, хто відчуває безсилля:
Не здавайтесь.
Залишайте покрив.
Сійте, коли настане час – навіть якщо прогнози невтішні.
Бережіть ґрунт.
Готуйте поле – не до втрат, а до відродження.
Рийте рови – не плугом, а вірою. У свідомості, у серці, у рішучості не зупинятись.
І одного дня – небо відповість.
І дощ піде.
Не лише з неба – а з глибини.
Бо відродження завжди починається зсередини.