На перший погляд логіка здається простою. Ґрунтовій біології потрібен вуглець. Отже, якщо дати їй доступне джерело живлення, наприклад мелясу або звичайний цукор, мікроорганізми активізуються і почнуть краще працювати на родючість ґрунту.
Саме цю ідею перевіряють на дослідних ділянках Університету штату Оклахома. Про експеримент нам розповів професор Браян Арнал.
Цукор під пшеницю
На дослідних ділянках під пшеницю вносять мелясу та звичайний цукор, який можна купити в магазині. Дослідники порівнюють різні дози, строки й способи внесення.
Ідея полягає в тому, щоб дати ґрунтовим мікроорганізмам легкодоступний вуглець і таким чином активізувати їхню роботу.
Сама думка не нова. Цукри та меляса вже використовуються в деяких господарствах, особливо там, де багато уваги приділяють біології ґрунту. Часто це пояснюють досить просто: ми годуємо мікроорганізми, а вони, своєю чергою, допомагають рослинам.
Але пояснення Браяна змусило мене подивитися на цю практику трохи інакше.
Що відбувається з азотом
Додаючи вуглець, ми не просто «годуємо біологію». Ми змінюємо співвідношення вуглецю й азоту в ґрунті.
Отримавши доступне джерело вуглецю, мікроорганізми починають швидко розмножуватися. Але для цього їм потрібен не лише вуглець, а й азот. Тому вони можуть почати зв’язувати доступний азот швидше, ніж рослини встигнуть його використати.
У результаті активність біології зростає, але культурі від цього не обов’язково стає краще. Навпаки, вона може відчути нестачу азоту.
Особливо обережно Браян ставиться до використання цукрів на ґрунтах із невисоким вмістом органічної речовини. За його практичними спостереженнями, ризик зростає, коли її вміст нижчий приблизно за 2,5%.
Це не універсальна межа й не готовий рецепт для кожного поля. Але саме на таких ґрунтах, за словами Браяна, спроба активізувати біологію може ще більше загострити дефіцит азоту.
Має значення і спосіб внесення. Локальне внесення в рядок та суцільне обприскування всієї поверхні поля створюють різні умови. Коли розчин цукру розподіляють по всій площі, реакція ґрунтової біології може бути значно масштабнішою, а разом із нею зростає й потреба в азоті.
Більше біології не завжди означає кращий результат
Є ще один момент, про який говорив Браян.
Після надходження легкодоступного вуглецю чисельність мікроорганізмів може різко зрости. Але цукор швидко закінчується. Частина нової популяції гине, система знову змінюється, а накопичений у мікробній масі азот не обов’язково одразу стає доступним рослинам.
Тобто сам факт зростання біологічної активності ще нічого не говорить про кінцевий результат.
Цікаво, що професор Браян Арнал навів приклад фермера, який за десять років використання цукрів втратив 2% органічної речовини в ґрунті.
Це не результат університетського досліду, а окремий випадок із практики, про який розповів Браян. Тому робити на його основі загальний висновок про шкоду цукру було б неправильно.
Але сам приклад змушує замислитися. Фермер використовував цукри, розраховуючи підтримати ґрунтову біологію та накопичити органічну речовину, а отримав протилежний результат.
Можливо, активізація мікроорганізмів прискорила не лише утворення нової органічної речовини, а й розкладання тієї, що вже була в ґрунті. Без повної історії поля цього не визначиш. І все ж такий результат важко просто відкинути.
Не оголошувати цукор добривом чи отрутою
Цей дослід ще не дає підстав стверджувати, що внесення цукру завжди корисне або завжди шкідливе.
Результат залежить від початкового стану ґрунту, вмісту органічної речовини, забезпеченості азотом, дози, строків і способу внесення. Одна й та сама практика в різних умовах може запустити зовсім різні процеси.
Мені тут цікава навіть не відповідь на питання, чи потрібно вносити цукор. Значно важливіше зрозуміти механізм.
Фраза «нагодувати ґрунтову біологію» звучить привабливо. Можливо, навіть занадто привабливо. Вона створює враження, ніби достатньо додати джерело вуглецю, а далі мікроорганізми самі зроблять усе необхідне.
Проте біологія ґрунту не існує окремо від рослин, азоту, вологи й уже накопиченої органічної речовини. Активізуючи одну частину системи, ми неминуче впливаємо на інші.
Тому перш ніж щось додавати, варто зрозуміти не лише чим ми хочемо нагодувати мікроорганізми, а й що вони після цього робитимуть.