Близько 4000 акрів, або понад 1600 гектарів, на сімейній фермі Джастіна Рігіра обробляють лише троє людей: він, його брат і батько. Найманих працівників у господарстві немає.
Джастін Рігір, його батько та брат. Колаж створено з фотографій, зроблених під час відвідин сімейної ферми в Канзасі.
Джастін разом із братом — уже шосте покоління фермерів у родині Рігірів. Є в цій родинній історії й близька нам деталь: у 1870-х роках їхні предки переїхали до Канзасу з Одещини.
Чверть площі господарства зрошується, решта залежить від опадів. Тут вирощують кукурудзу, сою, пшеницю, зернове сорго та соняшник. Соняшник часто сіють як другу культуру після збирання пшениці. Таким чином у чотирирічній сівозміні вміщуються п’ять культур.
Джастін Рігір біля сівалки, яку використовують у господарстві.
Основою системи вже 15 років залишається No-till. Приблизно десять років тому до нього додали покривні культури. Перед соєю найчастіше висівають жито, а після пшениці — літні суміші, до яких входять сорго-суданська трава, соняшник, сунн-хемп та коров’ячий горох. Частину пшениці й покривних культур використовують для випасу худоби.
Є й виняток із No-till. На частині зрошуваних площ під кукурудзу застосовують Strip-till для внесення безводного аміаку. Джастін називає це єдиною операцією з обробітку ґрунту в господарстві.
Коли Джастіна запитали, яку головну зміну вони побачили після введення покривних культур, він не говорив про рекордну врожайність. Відповідь була значно простішою: ґрунт став довше утримувати вологу.
Для Канзасу, де результат на незрошуваних полях дуже залежить від дощів, це, мабуть, найважливіше.
Брат Джастіна на одному з полів сімейної ферми.
Ще цікавішою була відповідь Джастіна на інше запитання: яке рішення за останні п’ять років він вважає найефективнішим?
Він назвав перехід від мінерального стартового добрива до біологічного препарату, який готують безпосередньо на фермі. Для цього використовують вермикомпост і ґрунт із цілинних ділянок, де не було ні обробітку, ні хімічних препаратів.
Отриманий екстракт вносять під час сівби різних культур. Джастін підкреслює: вони сприймають його не як добриво, а радше як інокулянт, який має допомогти запустити біологічні процеси в ґрунті.
Джастін розповідає про систему живлення культур у господарстві.
Найпомітніше результат проявляється у стресові роки. Рослини краще витримують посуху, а врожайність стає стабільнішою. Саме підвищення стресостійкості Джастін називає головною перевагою біологічного стартового препарату.
Спочатку найбільше вражає сама цифра: понад 1600 гектарів і лише троє людей. Однак за нею стоять не тільки велика техніка та добре організована робота.
Це історія шести поколінь однієї родини, поступового переходу до No-till і покривних культур, інтеграції випасу та пошуку способів активізувати ґрунтову біологію.
Докладніше про сівозміну, живлення культур, використання вермикомпосту та організацію роботи сімейної ферми Джастіна Рігіра дивіться у новому відео на каналі No-Tiller.