Сівалки для прямого посіву діляться в залежності від конструкції висівного сошника на дискові та анкерні.
Непросто вибрати між цими двома видами сівалок. Виходити, напевно, треба з факторів, які є найбільш критичними для вас.
Ще у 2009 році лідер компанії HORSCH Міхаель Хорш, виступаючи на No-till конференції у «Агро-Союзі» поділився своїми аргументами при виборі сівалки для прямого посіву.
З тих часів багато змінилось і HORSCH вже випускає й дискові сівалки для прямого посіву. Але, вважаю, що аргументація Міхаеля буде цікава та корисна й зараз тим аграріям, які стоять перед вибором одного з головних інструментів для роботи по технології No-till.
Запис виступу Міхаеля Хорша, присвяченого вибору сівалки:
«Ми повинні знати, в якому регіоні переважатиме якийсь вид обробки. Світ взагалі дуже простий – у нас є екватор. Нульовий градус. Більшість з 850 млн. га знаходиться на широті від 30 до 60 градусів у північній півкулі та на широті від 10° до 40° у південній півкулі.
Території, що обробляються в цих регіонах, не ідентичні. У північній та південній півкулі. Здавалося б, що є від 30 до 60 на півночі, то також має бути і на півдні. Але насправді не так. Що найбільше впливає на сівозміну? Це волога та температура. Що найбільше впливає на те, що ви можете виростити найкращу культуру? Кут сонячних променів. Якщо такий кут ви не можете вирощувати пшеницю. Так, Ви можете її вирощувати. Навіть якщо 2000 мм дощу. Але ніколи не отримаєте 10 тон із гектара. Але можна вирощувати культури, які генетично люблять цей кут падіння сонячних променів. Наприклад, сою чи кукурудзу.
Але якщо кут менш стрімкий, тоді врожайність кукурудзи та сої знижується, а пшениці збільшується. Це дуже просто. Такі види, як пшениця, ячмінь, що вони люблять? Холодні дні для дозрівання та тривалу тривалість сонячного світла. Кукурудза та соя дають найвищу врожайність, якщо короткі дні, але дуже інтенсивне сонце. Це логічно. Тож які культури вирощувати краще тут – у південній півкулі? Пшеницю, ячмінь? Ні. Найменша частина пшениці та ячменю у світі надходить звідси.
80% пшениці та ячменю, що вирощуються у світі, надходить з північної півкулі. Чи не з півдня. Австралія зі своїми 25 млн. т не враховується.
Але що найкраще вирощувати у південній півкулі? Через кут падіння сонця? Наприклад, сою. Останнім часом більшість сої у світі з’являється звідси. І кукурудза.
Тепер я хочу знову застерегти вас, фермери з цього північного регіону, що йому слід робити. Якщо ви послухаєте пораду людини з південної півкулі, що робити вам тут. Він скаже, застосовуйте те, що я застосовую у себе. Але тоді ви переконаєтеся, що змінили кут нахилу сонячних променів. Зробіть так, щоб у вас ще не було зими та щоб опадів у вас було 2000 мм. Ось тільки тоді в північній півкулі можна робити те саме, що і в південній. Ви знаєте, що я хочу вам сказати? Тому що зараз із Бразилії та Аргентини приїжджають і починають вам розповідати, як досягати успіху. Вони мають зовсім інший клімат.
Є три поширені системи обробки землі. Чому три? Я згадав лише дві. Mini-till та No-till. Але фактично їх три.
Що таке Mini-till? Вже сама назва каже – мінімальне застосування механічної обробки. Для отримання максимальних урожаїв. І весь час залишати рослинні рештки на поверхні. Це загалом – що таке мінімальна обробка.
Тепер всі думають, що No-till це No-till. Ні, є дві абсолютно великі відмінності в No-till. Фундаментальні. Якщо ви цього не розумієте, то, напевно, припускаєте найбільшої помилки у своєму житті.
У чому полягає ця суттєва відмінність? У No-till є два відмінні види. Перший – це No-till, який ми називаємо із порушенням ґрунтового шару. Другий – No-till без порушення ґрунтового шару. Два класичні знімки.
Зліва – Сибір, праворуч – Бразилія. Зліва – 3 місяці на рік холодно, немає 2000 мм на рік. Неможливо накопичити органічну речовину. Але в Сибіру, в Росії та частково тут, в Україні, також. 3 місяці холодно, інші дуже холодно. І якщо ми застосовуємо No-till щороку, ми маємо деякі проблеми з температурою. Тому що надто холодно.
Тож що ми хочемо робити? Трохи пошкоджувати ґрунтовий шар. Для того, щоб забезпечити швидшу схожість. Сівалкою з анкерним сошником це можна зробити. З дисковою сівалкою, вже важчою, вона так не порушить ґрунтовий шар.
Праворуч – класичний знімок, зроблений у Бразилії. Це покривна культура, яка повинна бути висотою до 2 метрів, інакше при рясних опадів ваш ґрунт буде просто змитий. Тут посіяна соя, і ви не хочете ніякого пошкодження ґрунту, тому середньорічна температура повітря 20 градусів. А зліва 6°. Тобто протилежність. Якщо ґрунт як праворуч – стає дуже спекотно. Чого вони хочуть? Запобігти не тільки ерозії ґрунту, а й надмірному її нагріванню. І інші переваги, такі як накопичення органічної речовини в результаті розкладання рослинних залишків.
Давайте повторимо. Якщо 1500-2000 мм опадів, середньорічна температура 20 °, ось чому вам потрібно слідувати, ніколи не купуйте анкерну сівалку – це неправильне рішення, абсолютно неправильне рішення. Вам потрібно вибрати найкращу сівалку та не пошкоджувати абсолютно ґрунтовий шар.Але якщо ви знаходитесь на території де середня температура до 6°-9°, 400-800 мм опадів і ви вирощуєте багато ярих культур, рано сієте, коли грунт холодний, тоді вам краще вибрати систему як цей (ліворуч), він безпечніший. Я не говорю, що інша система не спрацює, але в принципі, як показують показники за багато років, ось це (ліворуч) те, що вам більше рекомендовано. Це вже потім ми з вами прийматимемо рішення, який відсоток землі нам необхідно порушувати в ґрунтовому шарі. Але це вже такі дрібниці, найголовніше ухвалити рішення. Тепер ви розумієте? Є дві великі різниці в одному No-till. Не плутайте їх, будь ласка.
Тепер, якщо ми візьмемо основні зони землеробства, де ми знайдемо No-till без порушення ґрунтового шару? Це, звісно, приблизна оцінка. Ми знаходимо у південній півкулі на широті від 10 до 40 градусів. І півночі на широті від 30 до 45 градусів.
Де ми сьогодні? Ми тут – 45° на півночі. І 90% чорнозему країн колишнього СНД знаходиться на широті від 30 ° до 45 °. Де у світі ми знаходимо No-till із порушенням ґрунтового шару, який здійснюється в основному за допомогою анкерних сівалок. Є такі дві зони у світі.
Частина Австралії, континентальна частина Північної Америки – захід Канади та верхня частина середнього Заходу. І 90% – у країнах колишнього Радянського союзу. Тепер гранично ясно, яким способом оброблятиметься більшість земель у колишньому СНД у майбутньому. Не всі, але більшість із них. Більшість із цих земель перейдуть на No-till з мінімальним порушенням ґрунтового шару.
Де ми знаходимо у світі професійну мінімальну обробку. У північній півкулі десь на 45 паралелі – там, де м’який клімат під впливом океану.,
